Надано результати досліджень, спрямованих на подолання деяких утруднень теорії сонячного турбулентного динамо. Врахування магнітного пригнічення <$E alpha >-ефекту та новітніх даних геліосейсмології розширює можливості механізму <$E alpha OMEGA >-динамо під час пояснення спостережених закономірностей і аномалій сонячної циклічності. Включення ефектів "магнітної антиплавучості" до моделі турбулентної перебудови глобального магнетизму дозволяє визначити обмеження на величину тороїдального поля, збуджуваного <$E OMEGA >-ефектом поблизу дна конвективної зони. Розрахований в нелінійному наближенні період динамо-хвилі Паркера за порядком величини узгоджується зі спостереженою тривалістю сонячного циклу. Залучення до динамо-процесу результатів останніх геліосейсмічних вимірювань внутрішнього обертання призводить до північно-південної асиметрії меридіонального поля. У високоширотних ділянках конвективної зони в структурі меридіонального поля домінує квадрупольна мода, що надає можливість пояснити спостережену поблизу максимумів сонячних циклів магнітну аномалію (гадану "монопольність") глобального поля.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"