Проведено порівняльну оцінку впливу терапії дилтіаземом та атенололом на вегетативний тонус хворих з гострим коронарним синдромом без зубця Q (ГКС), за даними показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) у динаміці шести-місячного спостереження в межах відкритого рандомізованого дослідження. Обстежено 51-го хворого з ГКС з фракцією викиду лівого шлуночка понад 45 %, з яких 25 (I група) одержували в складі комплексної терапії атенолол по <$E75~symbol С~25> мг і 26 (II група) - дилтіазем або діакордин по <$E 270~symbol С~90> мг з визначенням загальноприйнятих часових (SDNN, PNN 50) і частотних (HF, LF, HF/LF) показників ВСР в стані спокою, під час госпіталізації, на 18-ту - 21-шу добу та через 6 міс. Достовірну позитивну динаміку показників ВСР в обох групах помічено вже до 3-го тижня, і вона зростала до 6 міс. Встановлено, що у хворих з ГКС без зубця Q зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка терапія дилтіаземом має не менший, ніж лікування атенололом, коригувальний вплив на початково підвищену активність симпатичної нервової системи за даними показників ВСР у стані спокою. Це може бути важливою складовою позитивного ефекту дилтіазему щодо запобігання повторним коронарним катастрофам у цих хворих.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"