В експериментах на кроликах вивчено фармакокінетику лікарських форм троксерутину "Троксерутин - КМП", капсули, 300 мг; "Троксевазин", капсули, 300 мг, і "Венозид", гель 2 %; "Троксевазин", гель 2 %. Показано, що під час одноразового внутрішньошлункового введення троксерутину у формі капсул відбувається його поступове всмоктування до системного кровотоку з подальшим добрим розподілом у тканини організму й елімінацією протягом 1д. Капсули "Троксевазин" характеризуються більш повною біодоступністю у порівнянні з капсулами "Троксерутин - КМП". У разі нашкірного нанесення у формі гелів троксерутин відносно повільно проникає крізь шкірний бар'єр, що забезпечує його тривалу циркуляцію у крові, лікарський засіб у значному ступені розподіляється та накопичується у тканинах. Гелі "Венозид" та "Троксевазин" є фармакокінетично еквівалентними препаратами місцевої дії. Фармакокінетика троксерутину залежить від лікарської форми та способу введення. Рівень концентрації троксерутину у крові у випадку внутрішньошлункового введення у формі капсул на порядок вищий, ніж у разі нашкірного нанесення у формі гелю, що забезпечує більш високу системну біодоступність троксерутину у випадку перорального застосування.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"