Наведено попередні результати дослідження спалаху 29 березня 2001 р. балу XI.7/1B. Ешельні зееман-спектрограми спалаху одержано на горизонтальному сонячному телесскопі Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Т. Шевченка. Вимірювання поздовжнього магнітного поля <$E B sub roman II> методом "центрів ваги" показало, що це поле за лініями Fe I <$E lambda lambda> 630,25 і 630,15 нм збільшувалось перші вісім хвилин спалаху (до максимуму включно), причому систематично <$E B sub roman II ( 630,25 )~>>~B sub roman II ( 630,15 )>. Дослідження Стоксових профілів I та V ліній Fe I <$E lambda lambda> 617,33 і 602,41 нм виявило певну кореляцію між флуктуаціями інтенсивності в "червоному" та "фіолетовому" крилах ліній та сусідньому спектральному континуумі. Між флуктуаціями для Стоксового параметра I спостерігалась помірна позитивна кореляція (до значень r = +0,54, <$E p~<<~0,001>), тоді як для параметра V - антикореляція (до величин r = -0,49, <$E p~<<~0,001>). Враховуючи, що ці ефекти спостерігались на досить значних відстанях від центрів ліній (до 64 пм), а також зважаючи на знак кругової поляризації у цих спектральних ділянках, можна зробити висновок: найяскравіший (у лінії <$E roman {bold H} sub alpha>) вузлик спалаху проектувався на область з тісним контактом маломасштабних магнітних полів протилежних знаків і дискретним набором напруженостей, включаючи такі значення: <$E symbol С 0,1>, +0,18, -0,55, -2,3 та -2,9 Тл. Горизонтальний градієнт магнітного поля дорівнював приблизно 1 мТл/км.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.473.2

Рубрики:

Спалахи на Сонці. Вибухи на Сонці

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"