В огляді висвітлено фундаментально-прикладні аспекти застосування біологічного матеріалу, одержаного з ембріофетоплацентарних структур. Розроблено й освоєно новий напрямок у клінічній трансплантації - мінітрансплантацію продуктів ембріофетоплацентарного комплексу (ПЕФПК) і пошук шляхів підвищення їх ефективності. Проаналізовано структурно-функціональну організацію представників ПЕФПК: плаценти, клітин ембріональної печінки, ембріональних нервових клітин, які найбільше використовуються в клінічній практиці. Проаналізовано продуковані цими структурами біологічно активні субстанції, які входять до складу базисних цитокінів (цитомедінів, хемокінів) забезпечення гомеостатичної сталості організму - бодігомеостазу. На основі концептуального розгляду нейроімуноендокринних взаємодій як основного фактора забезпечення бодігомеостазу висловлено думку, підтверджену даними літератури, що розвиток абсолютної більшості системних патологій організму є наслідком порушення функціональної взаємодії у нейроімуноендокринній сфері (НІЕС). В основі таких порушень може бути патологія однієї з цих систем, яка розвивається під дією будь-якого індуцибельного фактора. Наведено дані про значення зміни цитокінового профілю в ініціації та підтримці скомпроментованого стану НІЕС. Припущено, що, маючи великий потенціал щодо синтезу субстанції з біомодулювальною активністю, перш за все, імуномодулювальною, ПЕФПК здатні за конкретних умов розвитку патології відповідати на "запит ситуації", коригуючи стан організму.

• Грищенко Валентина Іванівна (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"