Оцінено стан ендотеліальної функції у літніх пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) з зубцем Q і його зміни на тлі терапії з уведенням різних доз інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) спіраприлу. Під спостереженням перебувало 50 хворих з первинним ГІМ із зубцем Q: чоловіків - 34 (68 %), жінок - 16 (32 %). Критерії введення - гостра лівошлуночкова недостатність (ГЛШН), не вища за II клас, за T. Killip - J. Kimbal (1969), під час госпіталізації, атріовентрикулярна блокада, не вища за I ступінь, гіпертонічна хвороба (ГХ), не вища за II стадію. В дослідження не включали хворих з систолічним артеріальним тиском, меншим за 90 мм рт. ст., цукровим діабетом (ЦД), що потребував медикаментозної терапії, хронічною нирковою та печінковою недостатністю. Для лікування всіх хворих, крім загальноприйнятої стандартизованої терапії, використовували іАПФ - спіраприл (квадроприл - AWD, Німеччина), призначений з першої доби ГІМ 1 раз на добу. Хворих рандомізовано на 2 групи. До I групи увійшло 20 хворих, що отримували "малу" дозу спіраприлу (3 мг/добу), до II - 30 хворих, які приймали повну терапевтичну дозу препарату (6 мг/добу). Хворих обох груп порівняно за віком, статтю, поширенням ГХ і ЦД, локалізацією ГІМ, частотою ГЛШН II класу на час уведення в дослідження (всі <$E p~>>~0,05>). Для оцінки функції ендотелію в першу добу ГІМ перед призначенням спіраприлу та на 24 - 28 добу лікування визначали сироватковий вміст ендотеліну-1 (ЕТ-1) і судинорухову функцію плечової артерії (потокозалежну вазодилатацію).

Нормативні значення цих показників визначали під час обстеження 20-ти здорових добровольців, порівнюваних за віком і статтю. Нормою вважали постоклюзійне збільшення діаметра судини на понад 10 % від початкового та на 20 % на тлі дії нітрогліцерину. У обстежених хворих початкові рівні ЕТ-1 були достовірно вищими за норму (всі р<0,01). При цьому пацієнти обох груп були порівнюваними (<$E p~>>~0,05>). На тлі лікування в кожній групі помічено достовірне зменшення рівнів ЕТ-1 у порівнянні з початковими: у I - на 18,9 % (<$E p~<<~0,05>), у II - на 33,8 % (<$E p~<<~0,01>). На кінець спостереження рівень ЕТ-1 на тлі застосування "великої" дози спіраприлу був на 44,6 % нижчим від такого у хворих, які приймали "малі" дози препарату (<$E p~<<~0,01>). Про ендотеліальну дисфункцію у пацієнтів з ГІМ свідчить зменшення ендотелієзалежної вазодилатації (ЕЗВД) в обох групах до початку лікування у порівнянні зі здоровими. Ендотелієнезалежна вазодилатація (ЕНВД) була зниженою (<$E p~<<~0,05>), але достовірної різниці щодо ЕНВД між групами не було, що можна пояснити розвитком толерантності до нітрогліцерину. На тлі лікування у пацієнтів II групи достовірно поліпшилася ЕЗВД, яка збільшилася у порівнянні з початковим рівнем у 2,1 рази (<$E p~<<~0,05>) і стала порівнюваною з такою у здорових (<$E p~>>~0,05>). Достовірна динаміка показника у I групі у порівнянні з початковими даними не спостерігалася (<$E p~>>~0,05>), хоча наприкінці періоду спостереження констатовано відсутність достовірних розбіжностей з показниками здорових осіб

(<$E p~>>~0,05>). Достовірної динаміки показників ЕНВД в обох групах як через 3 хв, так і через 5 хв не спостерігали. Це узгоджується з відсутністю змін індексів пульсації - PI1 і PI3 (<$E p~>>~0,05>). У літніх пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з зубцем Q спостерігається дисфункція ендотелію, за даними визначення сироваткового вмісту ЕТ-1 та ЕЗВД. Лікування літніх пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з зубцем Q з уведенням інгібітора АПФ спіраприлу у "великій" дозі у порівнянні з "малою" більшою мірою нормалізує ендотеліальну функцію, за даними змін ЕТ-1, проте дозозалежний ефект на судинорухову функцію не спостерігався.

• Рябцев Олег Вікторович (технічні науки)
• Рябцев Олег Вадимович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"