Мета роботи - оцінити результати різних способів лікування пацієнтів з пахвинними грижами (ПГ), встановити причини незадовільних результатів лікування хворих з цією патологією, розробити комплекс практичних рекомендацій для профілактики ускладнень та поліпшення результатів лікування пацієнтів з ПГ. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів оперативних втручань у пацієнтів з ПГ в період з 2000 по 2005 рр. Серед 598-ми пацієнтів з цією патологією чоловіків було 546 (91,3 %), жінок - 52 (8,7 %). Вік хворих - від 16-ти до 92-х років, середній вік 48,5 років. У дослідженні використовували класифікацію ПГ за Nyhus (1995). Первинні грижі спостерігали в 505-ти (84,4 %), рецидивні - в 93-х (15,6 %) випадках. З приводу защемлення в ургентному порядку прооперовано 40 пацієнтів з ПГ (6,7 %). Пластику пахвинного каналу власними тканинами, в більшості випадків проводили за методами Bassini, Girard-Спасокукоцького та Постемпського, пластику за допомогою сітчастих алотрансплантатів - за Lichtenstein та за Stoppa. Як сітчасті протези здебільшого використовували поліпропіленові ендопротези фірм "Ethicon" та "Лінтекс". Результати. ПГ I типу згідно з класифікацією Nyhus (1995), спостережено у 25-ти (4,2 %) пацієнтів, II типу - у 152-х (25,4 %), III A типу - у 218-ти (36,5 %), III B типу - у 84-х (14 %) хворих, III A, B типу - у 26-ти (4,3 %), IV типу - у 93-х (15,6 %) пацієнтів. Ковзні грижі

в дослідженні виявлено у 84-х випадках (14 %). У 31-го пацієнта (5,2 %) діагностовано білатеральні ПГ. Хірургічні втручання виконали одномоментно у 23-х хворих, у два етапи - у 8-ми. Оцінку результатів лікування пацієнтів з ПГ проводили шляхом порівняння інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень. Висновки. Результати лікування пацієнтів з ПГ свідчать про переваги застосування сітчастих трансплантатів під час проведення герніопластики, зокрема кількість ускладнень у автопластиках досягала 27,1 %, а в алопластиках - 8,1 %. Причинами незадовільних віддалених результатів лікування хворих з цією патологією є неправильний вибір способу пластики пахвинного каналу (6 %) і технічні помилки під час виконання операції (1,6 %). Поліпшення результатів лікування пов'язано не стільки з ширшим упровадженням алотрансплантаційних способів герніопластики, скільки з індивідуальним підходом до вибору способу пластики пахвинного каналу. Останнє можливе лише в разі володіння хірургами різними методами оперативних втручань, у тому числі й з використанням сітчастих поліпропіленових протезів.

• Гойда Сергій Михайлович (медичні науки)
• Теслюк Ігор Іванович (медичні науки)
• Лещишин Іван Михайлович (медичні науки)
• Вінниченко Варвара Іванівна (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"