Проаналізовано використання моделі парадигми, яка є методологічно виправданою під час розгляду найважливішої проблеми політології - політичної культури, оскільки парадигму можливо розглядати в єдності двох сторін - "механізму" наукової революції та інструментарію якісної трансформації суспільства, його переміщення на вищий рівень рівноваги.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"