Мета дослідження - оцінити поширеність різних видів пароксизмальних надшлуночкових аритмій (НША) у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ), їх вплив на перебіг захворювання, розвиток інших ускладнень ГІМ і короткочасний прогноз виживання хворих. Матеріал і методи. Оцінено тривалість періоду від початку появи симптомів ГІМ до виникнення пароксизмальних НША, кількість і тривалість різних НША, їх вплив на клінічний перебіг захворювання, госпітальну летальність, вплив стандартних засобів раннього лікування ГІМ на розвиток пароксизмальних НША. Ретроспективно проаналізовано 2299 історій хвороб пацієнтів із ГІМ, послідовно госпіталізованих в інфарктне відділення протягом 2000 - 2002 рр. Діагностику НША здійснено за допомогою методів приліжкового моніторування протягом 48 год після виникнення ГІМ, реєстрації ЕКГ під час виникнення симптомів аритмії та холтерівського моніторування ЕКГ. Репрезентативну контрольну групу сформовано з 155 хворих на ГІМ, у яких не було НША. Результати та обговорення. Пароксизми НША зареєстровано у 221 (9,6 %) пацієнтів із ГІМ: у 71,5 % - фібриляцію передсердь, у 10,9 % - тріпотіння передсердь, у 9,0 % - суправентрикулярну (передсердну або атріовентрикулярну вузлову) тахікардію, у 8,6 % - поєднання різних НША. Стійке відновлювання синусового ритму досягнуто у 88,9 % хворих на ГІМ, які вижили, і лише в 49,2 % пацієнтів, які померли у госпітальний період. У 49,3 % випадків НША виникали протягом перших 24 год захворювання. У 62,4 % хворих спостережено лише один епізод НША. Клінічний перебіг ГІМ у пацієнтів з пароксизмальними НША частіше ускладнювався рецидивом ГІМ, розвитком артеріальної гіпотензії, гострої

лівошлуночкової недостатності та стійких шлуночкових тахіаритмій у порівнянні з контрольною групою. Госпітальна летальність становила 26,7 % у хворих на ГІМ із НША і 6,5 % - у пацієнтів без НША. Висновки. 3 метою профілактики виникнення пароксизмальних НША у хворих на ГІМ рекомендовано раннє, починаючи з догоспітального періоду захворювання, застосування <$E beta>-адреноблокаторів та інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту у всіх хворих, які не мають протипоказань до цих препаратів. Застосування дигоксину у таких пацієнтів сприяє формуванню постійної форми фібриляції передсердь.

• Сороківський Михайло Степанович (медичні науки)
• Жарінов Олег Йосипович (1965–) (медичні науки)
• Черняга-Ройко Уляна Петрівна (медичні науки)
• Тумак Ігор Миколайович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"