Проналізовано дії держави за умов екстремальних ситуацій, описано структуру системи управління екстремальними ситуаціями (УЕС). Визначено інституції, що беруть участь в УЕС, надано аналіз їх функцій. Запропоновано процедури запровадження надзвичайного і воєнного станів з метою забезпечення максимальної дієвості УЕС і усунення їх наслідків. Застосовуючи методи традиційного, логічного, заснованого на причинності, структурно-функціонального аналізу, моделювання процесів, декомпозиції і синтезу, сформульовано проблеми, які чинять вирішальний вплив на розвиток системи УЕС. Обгрунтовано, що основними чинниками, які впливають на успішний розвиток системи УЕС, є її структура, логістика, правове регламентування її діяльності та підготовка персоналу. Зроблено висновок, що проблеми структури в істотному ступені визначають виникнення проблем і в логістиці. Одними з основних елементів, котрі зумовлюють готовність системи до управління в екстремальних ситуаціях, є ступінь і якість регламентування цієї діяльності. У ході дослідження виявлено, що у нині діючих правових актах країни, регламентуючих УЕС, є ряд недоліків і неточностей. Досліджено роль персоналу системи УЕС за умов екстремальних ситуацій і ймовірні проблеми, що можуть виникнути під час його підготовки.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"