Досліджено залежність між хімічною структурою, здатністю індукувати мікроядра та протипухлинною дією у чотирьох новосинтезованих похідних піразолопіримідинів DGB-216, DGB-227, DGB-228 і DGB-331. В еритроцитах кісткового мозку мишей жодне з сполучень не було активним. Тільки сполучення DGB-216 збільшило середню тривалість життя мишей із асцитним раком Ерліха на 11 %, у той час як інші були практично неактивні. Зміни в хімічній структурі сполучень призводили до змінювання гострої токсичності. У дослідженні показано, що пошук протипухлинних сполучень серед похідних -6-етоксикарбоніл-піразоло[1,5а]-піримідинів і 2-метил-піразоло[1,5а]-піримідинів не має перспективи. Однак пошук активних сполучень, що засновані на піразолопіримідинах, може бути успішним, бо останнім часом у США та Італії синтезовано дуже перспективні сполучення на їх основі.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"