Похилий вік залишається найбільш важливим предиктором летальності хворих у післяінфарктний період. З огляду на це, оцінка впливу тромболітичної терапії (ТЛТ) при гострому інфаркті міокарда (ГІМ) з елевацією сегмента ST у хворих похилого і старечого віку на зниження летальності в наш час є актуальною проблемою. Метою роботи було вивчення клінічних особливостей проведення ТЛТ у хворих похилого і старечого віку з ГІМ, визначення її ефективності і безпечності, а також її впливу на найближчий (28 діб) та віддалений (12 міс) прогноз у цих пацієнтів. Введення тромболітичного агента у хворих віком понад 74 роки має певні особливості, які полягають у меншій антиангінальній активності і меншій частоті реперфузійних аритмій. Госпітальна летальність у хворих з ГІМ віком понад 74 роки, які одержували ТЛТ, була максимальною і достовірно не відрізнялася від такої у хворих аналогічного віку з ГІМ, які не отримували ТЛТ. Виживаність упродовж року асоціюється зі зниженням серцевої смертності більш як утричі у хворих похилого віку й удвічі - у хворих старечого віку. Стабільну стенокардію достовірно частіше відзначали у хворих з ефективною ТЛТ незалежно від віку (майже у 2/3 (75 %) хворих віком понад 60 років). Прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН) відзначали у 2 - 3 рази рідше у хворих з ГІМ, які отримували ТЛТ. У пацієнтів віком понад 74 роки в 1,5 рази частіше виникало це ускладнення. Таким чином, проведення ТЛТ хворим з ГІМ похилого і старечого віку виправдано для профілактики розвитку ХСН, гострих форм ішемічної хвороби серця протягом 1 року з моменту виникнення ГІМ. Проте висока частота розви

тку стенокардії визначає проведення подальшої хірургічної реваскуляризації.

• Батушкін Валерій Володимирович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"