Зазначено, що дебют синдрому де Тоні-Дебре-Фанконі у дорослому віці повинен насторожувати лікарів широкого профілю щодо змін в аналізах сечі та крові пацієнтів із метою ранньої діагностики захворювань нирок і профілактики їх прогресування. Враховуючи пізні форми синдрому де Тоні-Дебре-Фанконі, для діагностики потрібно використовувати не тільки рутинні методи, а й клініко-генеалогічний аналіз і консультацію генетика. Лікування пацієнтів із пізно виявленим синдромом де Тоні-Дебре-Фанконі включає курси антибактеріальних препаратів, уросептиків, мембранопротекторів, фітотерапію та постійне спостереження лікарів-спеціалістів (нефролога, невролога, ортопеда, генетика, сімейного лікаря). Описані випадки синдрому де Тоні-Дебре-Фанконі у дорослих слід розглядати як варіант доброякісного перебігу порушень генного походження, які розвиваються з дитинства. Припущено, що в даному разі цей синдром успадковується за автосомно-рецесивним типом. Ризик для пробандів мати хворих нащадків - мінімальний, у разі, коли партнер пробанда не буде гетерозиготним носієм і їх шлюб не буде близькоспорідненим.

• Костюк Ігор Вікторович (технічні науки)
• Костюк Інна Володимирівна (юридичні науки)
• Костюк Ірина Володимирівна (філологічні науки)
• Костюк Ірина Віталіївна (економічні науки)
• Кіцера Наталія Іванівна (біологічні науки)
• Осадчук Зоряна Василівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"