У ході епідеміологічного дослідження вивчено залежність розповсюдженості та виникнення нових випадків радіаційної катаракти від впливу хімічних сполук у когорті 9481 ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, установлено індивідуальну дозу опромінення. Попри те, що вибірка обстежених була більшою за включених в аналіз, дослідження обмежено тими особами, які пройшли обстеження двічі в динаміці проспективного епідеміологічного та офтальмологічного дослідження. Аналіз даних анкет скринінгу засвідчив, що гіпотеза оцінки радіаційного риску для органа зору грунтується на помилкових припущеннях. Ця гіпотеза припускає, що радіаційна катаракта не повинна виникати за дози меншої 2000 mSv (2,0 Sv). Відповідно, катаракта розглядається за своєю природою як явище, детерміноване даним порогом радіаційного впливу. Одержані результати показують зовсім іншу картину. Професійно-зумовлені дози опромінення менші ніж 100 mSv, менш ніж через 12 років після опромінення, достовірно свідчать про наявність випадків виникнення катаракти. Як "заважаючий" чинник вивчено вплив віку та токсичних речовин, які впливали в процесі виконання професійних обов'язків ліквідаторами аварії на ЧАЕС. В ході дослідження намагалися виявити синергізм або антагонізм цих чинників по відношенню до ефектів, визваних іонізуючою радіацією. Епідеміологічний аналіз впливу екзогенних хімічних чинників засвідчив наявність синергізму їх впливу з радіаційним чинником. Є багато професійних зовнішніх чинників, включаючи чинники способу життя, які заслуговують на подальше дослідження.

• Вітте Петро Миколайович (1947–2017) (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"