Під спостереженням перебував 71 хворий (37 чоловіків і 34 жінки) віком від 30 до 74 років (середній вік - 51 рік). Депресія розвинулася через 3 - 6 міс після перенесеної закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ). У групу порівняння включено 20 пацієнтів того ж віку з вертеброгенною люмбалгією, в яких не було травми. Провели неврологічне, патопсихологічне і психометричне дослідження (обстеження за шкалами Гамільтона, Бека, Спілбергера - Ханіна, оцінки самопочуття, активності і настрою і тест якості життя). Показано, що середній рівень депресії у пацієнтів після ЗЧМТ не відрізнявся від такого групи порівняння і не залежав від терміну давності травми і вираженості неврологічного дефіциту. Клінічно виражену, тобто відносно тяжку, депресію після ЗЧМТ відзначено у 22 % пацієнтів, її ступінь був вищим у разі правопівкульної локалізації травматичного процесу. Виявлено, що найбільше значення в патогенезі травматичної депресії мали психосоціальні чинники: депресія частіше виникала у самотніх пацієнтів, жінок. Умовами її виникнення були збережений інтелект і високий рівень особистісної тривожності. Втрата роботи в результаті ЗЧМТ у зазначеній групі пацієнтів не мала психотравмуючого значення.

• Матяш Михайло Миколайович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"