Наведено результати порівняльного аналізу проявів квазістаціонарних хвиль у довготних розподілах загального вмісту озону на широтах <$E 60 symbol Р> N і <$E 60 symbol Р> S. Для аналізу використано восьму версію масиву супутникових даних TOMS за 1979 - 2003 рр. Максимуми збурень розподілів озону планетарними хвилями спостережено у весняно-зимовий період як у північній, так і у південній півкулях Землі. Для аналізу довгострокових варіацій просторових розподілів та їх спектральних компонентів проведено усереднення за три місяці кожного року - за січень - березень для північної півкулі та серпень - жовтень для південної. Виявлено стійке домінування компонента хвилі довготного розподілу із зональним числом 1 для весни південної півкулі. У північній півкулі для більшості років спостережень спостерігається суперпозиція хвиль 1 і 2, причому для деяких років амплітуда хвилі 2 є більшою за амплітуду хвилі 1. Протягом розвитку антарктичної озонової діри з середини 1980-х років фаза довготного розподілу озону на широті <$E 60 symbol Р> S значно зсунулася на схід, у той час як на широті <$E 60 symbol Р> N зсуву на схід зазнала лише довгота максимуму. В обох півкулях є сильні міжрічні варіації положень та амплітуд квазістаціонарних хвиль.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"