Розгорнуто та обгрунтовано тезу: для російського релігійно-філософського ренесансу Ф. М. Достоєвського можна розглядати його парадигмальною основою, задаючи ідеальний прообраз, що має параметри справжнього, первинного та непідробного існування та постає якоюсь мірою як зразкова модель як для постановки проблем, так і для їх певного вирішення.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"