Дисертацію присвячено виявленню сутності антропологічної методології історичного процесу ході філософського аналізу "Нової історичної науки". Дослідже процес виникнення та становлення категорії ментальності у світовій філософській науці, а також її розуміння як грунту культури та цивілізації. Обгрунтовано антропологічну спрямованість включення аналізу суспільної свідомості людини минулого до філософсько-історичних досліджень. Окремо висвітлено темпорально-історичні чинники аналізу структур, матеріальної цивілізації та геоісторії. Проаналізовано основні праці фундаторів французької "Нової історичної науки": Л.Февра, М.Блока та Ф.Броделя. Надано комплексну характеристику загальноцивілізаційних антропологічних принципів "Нової історичної науки". Значну увагу приділено визначенню терміну "антропологія". Вона розуміється як наука, що досліджує у порівняльному плані різноманітні типи культур і шляхи їх перетворення при соціальній, а не біологічній, передачі інформації від генерації до генерації. Встановлено, що антропологічний підхід по-новому формулює ціль філософсько-історичного пізнання - це вивчення історичного процесу не ззовні, шляхом накладання сітки вироблених наукових категорій на життя колишніх епох, а зсередини, через людину, через проникнення в самосвідомість часу, що досліджується, у його безпосередню фактуру, у повсякденні умови існування. Метою філософського вивчення стає людина, її ментальність, повсякденність, соціально-психологічні групи. Це передбачає погляд на світ колишніх епох не тільки через сучасні наукові теорії, але й через реальне його усвідомлення людиною минулого, через його мінливу "картину світу".

• Добролюбська Юлія Андріївна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"