Показано характерні особливості інституту давності в цивільних правовідносинах та визначено суть поняття давності. Проведено класифікацію погашувальної давності. Виявлено, що позовна давність поширюється не лише на позови, а й на інші вимоги правового характеру, які об'єднуються спільним терміном "вимога про захист порушеного права". Установлено, що право на захист вважається припиненим з моменту набрання законної сили рішення суду про відмову в позові з вичерпанням терміну позовної давності. Визначено перелік об'єктів, які не можуть набуватися за давністю, та перелік суб'єктів, які можуть бути набувачами. Проаналізовано умови набувальної давності, передбачені в ст. 344 Цивільного кодексу України. Установлено матеріально-правову природу давності примусового виконання добровільно невиконаного обов'язку. Запропоновано встановити перелік матеріально-правових вимог, на які не поширюється давність примусового виконання добровільно невиконаного обов'язку. Обгрунтовано положення, за яким тривалість давності примусового виконання повинна залежати не від виду рішення, яке повинно бути примусово виконаним, а від виду матеріального цивільного права, що має бути примусово реалізованим. Запропоновано застосовувати норми про правові наслідки закінчення терміну давності примусового виконання добровільно невиконаного обов'язку диспозитивно, тобто лише за заявою боржника.

• Цікало Володимир Ігорович (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"