Дисертацію присвячено можливості проведення перкутанної транслюмінальної коронарної ангіопластики (ПТКА) та її ефективності у хворих з ранньою постінфарктною та вперше виниклою нестабільною стенокардією. Визначено критерії для відбору хворих з метою проведення ефективної коронарної ангіопластики. Показано, що хворим з ранньою постінфарктною і вперше виниклою нестабільною стенокардією може бути успішно проведена перкутанна транслюмінальна коронарна ангіопластика, при цьому ефективність ПТКА має чітку залежність від кількості уражених коронарних артерій і типу стенозу. Найбільш ефективною коронарна ангіопластика була у хворих з переважним ураженням однієї чи двох коронарних судин, за відсутності оклюзій, домінуванні концентричних і ексцентричних I-го типу стенозів без ознак руйнування бляшок і тромбоутворень на них. Після успішно проведеної перкутанної транслюмінальної коронарної ангіопластики спостерігається значне поліпшення клінічного стану пацієнтів, що супроводжується достовірним збільшенням толерантності до фізичного навантаження та більш економне її гемодинамічне забезпечення вже до кінця першого тижня після ПТКА; досягнутий рівень фізичної активності зберігається у більшості хворих протягом двох років спостереження. При цьому визначено пряму залежність між ступенем реваскуляризації та рівнем толерантності до фізичного навантаження.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"