З використанням трансторакальних, трансезофагеальних і стресових ехокардіографічних методів дослідження встановлено особливості порушень структури та функцій аортального клапана та лівого шлуночка (ЛШ) за хронічної аортальної недостатності (ХАН), визначено фактори ризику її прогресування та оцінено ефективність різних варіантів медикаметозної терапії. Об'єктами обстеження та лікування були 147 пацієнтів з ХАН атеросклеротичного або ревматичного генезу (69 чоловіків і 78 жінок віком від 19-ти до 74-х років), 73 хворих спостерігались проспективно протягом 12 - 52 -х місяців, у середньому - <$E29,6~ symbol С ~9,1> місяців. За первинного обстеження всім хворим проведено електрокардіографію, трансторакальну ехокардіографію (ЕхоКГ) (одно- і двовимірну, доплерографію з кольоровим картуванням потоків і тканинну), а у 39-ти пацієнтів - також трансезофагеальну та у 34-х - стресову ЕхоКГ. У 57-ми хворих з помірною і тяжкою аортальною регургітацією (АР) оцінено вплив на перебіг вади інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту фозиноприла або блокатора кальцієвих каналів амлодипіну. Зазначено, що порушеннями структури аортального клапана за атеросклеротичної хронічної аортальної недостатності переважною мірою були дилатація й ущільнення кільця аортального клапана, а у разі ревматичної - стовщення та деформація стулок клапана. За цього незалежно від етіології вади показники АР варіювали з ступенем і спрямованістю її потоку, порушення геометрії ЛШ були представлені переважно ексцентричною гіпертрофією. У спокої систолічна дисфункція ЛШ визначалася у 27,9 % пацієнтів,

 Автореферати дисертацій 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"