Проаналізовано інституційно-конфесійні та переважно негативні та трагічні для українців етноконфесійні трансформації на Правобережній Україні та на західних українських - автохтонних і етнічних землях у XIX - першій половині XX ст. (до 1945 р.). Відзначено, що "обрусение" - дискурс самодержавно-церковної політики в XIX ст. - нівелювало національні особливості культурного та релігійного життя українців на Правобережній Україні. Істотні трансформації церковного, національного та культурного життя відбувалися в Галичині та Закарпатті під австро-угорською, мадярською та польською владою, але найглибшими й найтрагічнішими були на теренах етноконфесійного прикордоння - на Холмщині, Підляшші, Лемківщині. Зауважено, що у період Другої світової війни (1939 - 1945 рр.) під церковно-релігійне життя України було закладено "міну сповільненої дії", якою став насильницький перехід частини ієрархів і духовенства Православної церкви в західних областях України під юрисдикцію Московської патріархії. Саме це значною мірою спричинило в період німецької окупації розкол і конфронтацію в Українському православ'ї, утворення ворогуючих церков - Автономної православної церкви та Української автокефальної церкви. Зазначено, що окупаційна німецька політика щодо церков і релігійних груп в Україні мала на меті усіма засобами перешкоджати встановленню єдиної Української православної церкви. Показано, що німецька окупаційна влада ефективно протидіяла становленю Києва як центру українського православного життя та виокремленню з середовища православних ієрархів авторитетного лідера, який був би здатним очолити рух за

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Стоколос Надія Георгієвна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"