Запропоновано трактування концепту символу як визначальної засади художньої культури. Доведено, що даний концепт започаткувався у Платонівській "ідеї" прекрасного, однак він фактично був протосимволом, з якого надалі розвинувся концепт символу. Етимологічна багатозначність концепту символу дозволила запропонувати положення, що символ, розвиваючись, мав характеристики: алегоричну, знакову, образну, емблематичну, аналогічну, які надалі проявлялися як самостійні символічні форми. За цього символічна компонента є наявною в кожній з цих форм і стає їх якістю. Зазначені характеристики виявляють межі взаємозв'язку, тобто символічна компонента зв'язує тканину семіозису культури й водночас має якість його різних форм. Запропоновано трактування синестезії та сугестії як основи символістського світочуття та засобів втілення символів у художній творчості.

• Карпенко Ганна Василівна (економічні науки)
• Карпенко Ганна В'ячеславівна (соціологічні науки)
• Карпенко Ганна Володимирівна (філософські науки)
• Карпенко Георгій Володимирович (1910–1977) (технічні науки)
• Карпенко Ганна Володимирівна (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"