Досліджено закономірності побутування пісенної культури усної традиції та жанрово-стилістичної особливості музичного діалекту Слобожанщини останньої чверті XX ст. Регіональну фольклорну традицію визначено як новосельську згідно з соціально-історичними умовами формування. Для побутування регіональної пісенності набуває категоріального значення феномен "осередковості", який обумовлює процеси консервації пісенного обсягу та функціональну стабільність жанрової системи, типізацію засобів виразу і самобутнього виконавського стилю. Це призводить до створення нових пісенних типів і визначає розрізнення осередкових стилів розспіву. Самобутність слобожанського музичного діалекту створюється завдяки інтонаційній активності традиції, у жанровій системі якої домінує пісенна лірика. Вперше шляхом порівняння "протяжних" пісень модально-поспівкового типу та нового, мелодійно-інтегрованого, запропоновано визначення слобожанського розспіву - композиційну і фактурну специфіку слобожанської пісенної лірики. Результати досліджень можна використовувати для подальшого вивчення мелоінтонаційних новоутворень слобожанського фольклорного осередку, жанрово-стилістичної самобутності музичного діалекту, а також сприяти поверненню кращих зразків традиційної народної пісенності до активної форми побутування шляхом використання у професійному мистецтві, педагогічній діяльності.

• Осадча Віра Миколаївна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"