Проаналізовано неорелігійний мотив у мистецтві як естетичний концепт, його становлення у категоріальному апараті естетики та утвердження в художній практиці кінця XIX - початку XX ст. Базуючись на методологічних засадах "естетики історії" у межах зазначеного періоду проаналізовано два типи неорелігійних мотивів, а саме: унітарні ("Маски", "Аркадії", "Сакрального танцю") і дихотомічні ("Аполона - Діоніса", "Христа - антихриста", "Нареченої - Femina Fatale"). На підставі результатів компаративного зіставлення трьох естетико-світоглядних євромоделей модерну та символізму виявлено естетичну специфіку неорелігійних мотивів західноєвропейського, українського та російського мистецтва, яка вплинула на пошук модерністських виражальних засобів. Зокрема, ідеї неорелігійності в Україні відігравали велику роль у розвитку мистецтва кінця XIX - початку XX ст., реактуалізуючи біблійний світогляд на основі естетичного принципу містеріальності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю8 г (0)5/6 + Ю8 г (4УКР)5/6 + Э391.16

Рубрики:

Естетика

Неоязичництво (Рунвіра та ін.)

Шифр НБУВ: РА342045 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Каранда Марина Василівна (1974–) (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"