Проаналізовано нео- та постмодерністські інтенції в американській та європейській філософії, а також перспективи їх розвитку. Висвітлено деякі ознаки тенденції до подолання постсучасною філософією перехідного "лабораторного" стану, відмови від естетизації та розмивання образу філософа. Зауважено, що ця проблема більшою мірою усвідомлюється європейською філософією, водночас, констатовано послідовний скептицизм американського неопрагматизму, його настанову на уникання філософської ідентифікації та прагнення зберегти недоторканість посткультурного простору. Всі варіації розглянуто як іпостасі фігури самостійного мислителя - адогматика та антифундаменталіста. Таким чином, відзначено зв'язок між класичним, некласичним та посткласичним образами мислителя. Проаналізовано головні складові частини образу філософа: образ мислення та життя в соціумі. Значну увагу приділено проблемі статусу суб'єкта, а також питанню про коеволюцію образів філософа та людини. Зроблено висновок, що філософствування завжди зберігає соціальну значущість завдяки тому, що філософ утворює новий образ думки та змінює образ людини. Проте роль філософа вимагає не соціальної активності, а прояву творчої праці в області надісторичного смислу.

• Потоцька Юлія Іванівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"