Обгрунтовано концепцію творчого мислення К.Штокгаузена (музичного, художнього, наукового, філософського, міфопоетичного) як цілісного феномену культури другої половини XX - початку XXI ст. Тип мислення композитора визначено як серіальний, розкрито сутність його фундаментальної категорії - музичного часу та базового методу медіації. На підставі вивчення музично-теоретичних і філософсько-естетичних досліджень композитора, а також фортепіанної музики 1950-х років - початку XXI ст., зокрема, творів "Клавірштюк XI", "Природні тривалості", "Третя година", "Групи", "Міри часу", "Вознесіння", "Перша година" мегациклу "Звук" розкрито цілісність музично-філософського світогляду та творчості К.Штокгаузена, визначено константи творчого мислення митця у контексті їх історичних і культурологічних передумов, проаналізовано нову естетику звуку, розглянуто теорію музичного часу та її трансформацію в композиційний метод. Досліджено генезу алеаторики з серіальної й електронної музики. На підставі введення принципу випадковості проаналізовано основні етапи формування нової поетики можливості в мистецтві. Представлено першу музикознавчу інтерпретацію останнього творчого проекту К.Штокгаузена - мегациклу "Звук", розпочатого у 2004 р. Наведено результати дослідження останнього фортепіанного твору композитора - "Природні тривалості" (2005 - 2006 рр.), розроблено й апробовано метод мобільного аналізу алеаторичної музики, мета якого - зафіксувати змінність версій, виявити ступінь вираженості потенціалу багатозначності "тексту" та визначити естетичний рівень кожної реалізації. Сформульовано термінологічний апарат для опису художніх явищ нової музики.

• Крицька Ірина Олександрівна (мистецтвознавство)
• Крицька Ірина Олександрівна (1992–) (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"