В роботі досліджуються формальні, семантичні та стилістичні критерії ідентифікації в мовленні паронімічної атракції, яка класифікується за формальними, семантичними та структурними ознаками; пропонується формула обчислення орфографічної та фонетичної близькості компонентів ПА; розглядається проблема паронімічної атракції як фактора експресивної організації заголовка різножанрових повідомлень в різних типах засобів масової комунікації. Паронімічна атракція визначається як явище навмисного зближення в мовленнєвому ланцюжку подібних або тотожніх у звуковому та (або) орфографічному відношенні слів-корелятів ПА, між якими встановлюється несподіваний стислий зв'язок по лінії семантики, внаслідок чого виникає асоціативне переосмислення узуальних одиниць мовної системи, а іноді - створення оказіональної одиниці. Паронімічна атракція може базуватись на використанні паронімії, парономасії, на оказіональній семантизації повних омонімів та лексико-семантичних варіантів багатозначного слова, обігруванні часткових омонімів, або омофонів; всі вищепоіменовані явища, в свою чергу, можуть також брати участь у паронімічно спровокованій деформації фразеологізму.

• Воронюк Ольга Василівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"