На підставі результатів клініко-параклінічних досліджень доведено, що передменструальні розлади (ПР) є проявами захворювань, а саме: передменструального синдрому (ПМС) і передменструальних дисфоричних розладів (ПМДР), для яких характерним є віковий градієнт тяжкості. Установлено, що у більшості пацієнток з ПМС захворювання розвинулося за дії стресіндукувальних факторів у результаті проградієнтного перебігу передменструальних симптомів на тлі запальних захворювань різної локалізації, за цього превалюють фізикальні розлади, спричинені дисімунним станом, порушеннями вегетативної регуляції з помірною симпатикотонією за відсутності активації вагальної та центральної ланки вегетативної нервової системи, що зумовлює розгляд ПМС як соматопсихічну патологію, яка розвивається у фазі компенсації дистрес-синдрому. Доведено, що МДР є психосоматичним захворюванням, яке характеризується превалюванням психопатологічної симптоматики та вегетативною дисфункцією з вираженою симпатикотонією та гіперактивацією надсегментарної ланки вегетативної нервової системи та розвивається на тлі імуносупресії в акцентуйованих за істероїдним чи сенситивним типом осіб з високии рівнем реактивної й особистісної тривожності під впливом стресогенних факторів у разі декомпенсації дистрес-синдрому. Виявлено, що однією з ланок розвитку передменструальних порушень є гіпофункція яєчників, яка у випадку ПМС є первинною і здебільшого має запальний генез, для ПМДР характерний вторинний гіпогонадизм, обумовлений зниженням продукції гонадотропінів і гіперпролактинемією внаслідок зриву компенсації стреслімітувальних систем. На підставі виявлених особливостей

• Венцківська Ірина Борисівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"