Здійснено комплексний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми самовиховання особистості. Розкрито сутність і джерела розвитку самовиховання, охарактеризовано особливості його становлення у старшому шкільному віці. Проаналізовано творчу та епістолярну спадщину українських письменників 1920 - 1930-х рр., присвячену питанням самовиховання особистості. Визначено виховний потенціал даних матеріалів щодо формування в особистості потреби самовиховання. Показано можливості творчого використання спадщини українських письменників досліджуваного періоду у педагогічній діяльності, зокрема в процесах організації, керування та корекції самовиховання школярів в урочній та позаурочній роботі відповідно до нових суспільно-політичних та соціокультурних умов. Основні результати наукового дослідження рекомендовано використовувати у процесі викладання курсів педагогіки та української літератури у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації, у навчально-виховній роботі вчителів української літератури, організаторів виховної роботи, класних керівників загальноосвітніх шкіл I - III ступенів, а також під час написання навчальних і методичних посібників.

• Проців Лілія Зіновіївна (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"