Виявлено та обгрунтовано положення, які визначають збіг пізнавальних позицій та стратегій мислення Г.С.Сковороди та Ж.Ж.Руссо. З'ясовано, що центральне місце у поглядах філософів на природу та витоки пізнання займає концепція "вічної та живої істини", яка детермінує єдність та об'єктивний (інваріантний) сенс духовної діяльності людини, обумовлює, активність та дієвість, гнучкі та рухливі форми мислення. Встановлено, що у творчому доробку Г.С.Сковороди та Ж.Ж.Руссо віра є невід'ємною складовою процесу пізнання та розглядається взаємно пов'язаною з раціональним, а ідея-осяяння - у зв'язку з дискурсивним мисленням. З'ясовано, що вітчизняний та західноєвропейський філософи розуміють процес пізнання як цілісне поєднання чинників, засобів та цілей. Встановлено, що використання семантико-символічних засобів визначає характер відношення форми та змісту, особливу типологічну єдність творів Г.С.Сковороди та Ж.Ж.Руссо. Доведено, що ціннісні, етичні чинники відіграють пріоритетну роль у формуванні філософських поглядів, орієнтирів та принципів пізнавального освоєння дійсності. Зазначено, що у творчості та філософській рефлексії мислителів самопізнання пов'язане з розкриттям (вивільненням) внутрішньої сутності людини. Даний процес інтерпретовано як перетворення в істинну людину (Г.С.Сковорода) та повернення до природного стану (Ж.Ж.Руссо). Встановлено, що у процесі самопізнання розкриваються передумови пізнання світу та пізнання Бога, а любов та добро виступають ціннісними орієнтирами свідомості, які спрямовують та визначають шляхи пізнання.

• Арутюнян Валерія Леонідівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"