Уперше на підставі даних комплексних досліджень виявлено, що у структурі пацієнток з синдромом хронічного тазового болю понад 27 % складають жінки, у яких патологія розвивається після перенесених гострих запальних захворювань геніталів (ГЗЗГ). Установлено, що на відміну від ідеопатичного синдрому хронічного тазового болю, який вважається психосоматичною патологією, постзапальний синдром хронічного тазового болю у жінок слід розглядати як соматопсихічне захворювання, що характеризується більшою мірою сенситивною складовою больового синдрому та вегетативною дисфункцією з переважанням симпатикотонії і розвивається на тлі дизгормональних розладів у осіб, відзначених здебільшого за сенситивним типом. Доведено, що однією з ланок патогенезу постзапального синдрому хронічного тазового болю (ПЗ СХТБ) є порушення регіонарної оваріальної гемодинаміки та гіпофункція яєчників. На базі виявлених особливостей клінічного перебігу та механізмів розвитку ПЗ СХТБ у жінок розроблено критерії діагностики та патогенетично обгрунтовано методи лікування цієї патології. Створено алгоритм і математичну модель прогнозування розвитку постзапального СХТБ, розроблено й апробовано індивідуальні методи його профілактики після ГЗЗГ.

• Василинчук Людмила Іванівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"