Досліджено функціональний стан серцево-судинної системи, зокрема, клінічне значення пролапсу мітрального клапана (ПМК) і додаткових хорд (ДХ) серця. Вивчено зв'язок даних феноменів з аритміями серця, оцінено прогностичне значення ПМК або ДХ у пацієнтов кардіологічного профілю. Визначено розповсюдженість ПМК і ДХ у даних хворих і проведено анатомо-ехокардіографічні зівставлення частоти виявлення різних локалізацій ДХ. Пацієнти з нейро-циркуляторною дистонією й астеноневротичним синдромом було поділено на три групи: "ПМК", "ДХ", "Контроль". Порівняльний аналіз не виявив різниці між цими групами відносно характеру скарг, змін на ЕКГ, показників фізичної працездатності та характеру аритмій за даними холтеровського моніторування. Частота виявлення та структура аритмій, індукованих неінвазивною черезстравохідною стимуляцією передсердь або інвазивною стимуляцією правого шлуночка, були в даних групах однаковими. Фенотипові ознаки дисплазії сполучної тканини частіше виявлялись у пацієнтів з ПМК. На підставі 3,7-річного спостереження продемонстровано, що наявність мітральної регуртізації (МР) II - III ступеня у пацієнтів з ПМК асоціюється з 16-разовим підвищенням ризику розвитку кардіоваскулярних подій. Навпаки, ПМК з мінімальною регуртізацією чи без неї, як і ДХ не несе підвищеного ризику розвитку кардіоваскулярних подій. На підставі отриманих результатів запропоновано не залучати до диспансерного спостереження пацієнтів з ДХ або ПМК і МР I ступеня, які не мають супутньої органічної патології серця.

• Дзяк Віктор Георгійович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"