Вивчено та проаналізовано ефективність призначення лікування за схемами основних антиретровірусних (АРВ) препаратів, призначених для вживання з метою запобігання трансмісії ВІЛ новонародженому. Жінки вживали препарати під час вагітності та пологів, а новонароджені - у ранньому неонатальному періоді. Шляхом порівняння результатів клінічних спостережень і даних статистичного аналізу впливу супровідних факторів доведено, що частота передачі ВІЛ від інфікованої матері дитині (ЧПМД) збільшується на 33,3 % (95 % ДІ 14,6 - 57,0), якщо пологи у ВІЛ-вагітних відбуваються до 37-тижнів гестації та супроводжуються передчасним розривом плодових оболонок з тривалістю безводного періоду більше 4-х год. Відносний ризик трансмісії ВІЛ новонародженому за цього зростає в 1,9 разів. Така клінічна ситуація має місце у 3,4 разів частіше (95 % ДІ 0,9 - 12,6; p = 0,08) серед жінок, які протягом вагітності вживали наркотики. Наркоманія вагітної збільшує ризик трансмісії ВІЛ новонародженому через рідший у 5 разів (<$Eroman p ~<<~0,001>) прийом АРВ-препаратів під час вагітності (95 % ДІ 1,3 - 3,0; p = 0,003). Вірогідність трансмісії ВІЛ новонародженому від матері віком після 30-ти років удвічі вища (p = 0,03). Ефективне зменшення частоти передачі ВІЛ новонародженому до 5,9 % (ДІ 95 % 3,3 - 9,5) досягається завдяки використанню заходів планової операції керєсаревого розтину на фоні контрольованого призначення вагітним зидовудину у період вагітності та пологів, а також одноразовому вживанню невірапіну перед проведенням операції. Для клінічних ситуацій, коли мати почала прийом зидовудину, починаючи лише з

• Малюта Руслан Миколайович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"