Досліджено методолого-теоретичні питання розвитку емпатії людини. На засадах синтезу принципів природничонаукової та гуманітарної психології обгрунтовано концепцію розвитку емпатії. Емпатію розглянуто як системне явище у метасистемі людина - світ, що має структурні (рівні відображення емпатогенної ситуації та відповідні їм види емпатії), динамічні (механізми розвитку та форми емпатії), функціональні (емпатійні ставлення та їх типи) та хронологічні (вік) характеристики та біопсихосоціодуховну природу. Розглянуто структурно-динамічні моделі виокремлених видів емпатії - натуральної, елементарної, особистісно-смислової та трансфінітної. Доведено, що емоційне перемикання є базовим психологічним механізмом мікрогенези емпатії, виділено інстинктивні, рефлекторні, особистісні й трансцендентні механізми її динаміки, охарактеризовано типології емпатійних ставлень. Виявлено філогенетичні передумови емпатійності людини, досліджено особливості та закономірності її онтогенензу за умов продуктивного (нормального) та деструктивного (аномального) розвитку особистості, наведено результати порівняльного аналізу вивчення особливостей вікового розвитку емпатії на підставі запропонованих методик. Експериментально виявлено психофізіологічні, індивідуально-психологічні, типологічні та соціокультурні чинники емпатійного розвитку особистості. Розроблено програму психологічного сприяння актуалізації, корекції та розвитку емпатії особистості, проаналізовано результати її апробації у початкових класах загальноосвітньої школи.

 Автореферати дисертацій 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"