Розглянуто проблему психологічної детермінації екзистенціальної фрустрації особистості. З'ясовано, що виникнення екзистенціальної фрустрації особистості залежить не від окремих індивідуально-психологічних характеристик, а від системного комплексного зв'язку сутнісних рис з особливостями спрямованості особистості. Причина втрати життєвого сенсу може полягати у притаманній людині конфігурації сутнісних особистісних рис (низької доброзичливості, зниженої сумлінності, закритості до нового досвіду, високого нейротизму), ставленні людини до самої себе, що виявляється в уявленні про власну неспроможність розв'язання життєвих проблем, у особливостях спрямованості особистості, а саме: недооцінці творчості, пізнання, праці та розвитку як джерела життєвого сенсу, надання переваги матеріальним цінностям. Просторово-часова цілісність екзистенції, інтегрованість у соціальний простір, стійка позитивна Я-концепція, самоконтроль і потенціал подолання життєвих криз найбільшою мірою впливають на пошук і осягнення життєвого сенсу. Найважливішою інтегральною характеристикою, потрібною для набуття людиною життєвого сенсу, є властивість, яка охоплює відкритість досвіду і сумлінність у широкому їх розумінні. Гармонійний і узгоджений розвиток відкритості досвіду та сумлінності запропоновано називати відкритою сумлінністю або гармонійною екстравагантністю особистості. Розроблено програму групових психокорекційних занять з екзистенціально-фрустрованими особами, яку рекомендовано для застосування психологічними службами вищих навчальних закладів.

• Вовк Анна Олександрівна (1978–) (психологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"