Вивчено значущість неоангіогенезу сарком матки (СМ) стосовно особливостей перебігу хвороби й ефективності методів хірургічного лікування (ХЛ), променевої терапії (ПТ), поліхіміотерапії (ПХТ). На підставі інтегрального (клініко-морфологічного) аналізу досліджено 136 хворих на СМ I - II стадій. Установлено головну роль стану неоангіогенезу як вирішального фактора прогнозу хвороби, що також є обгрунтуванням можливості застосування патогенетичної антиангіогенної терапії у разі встановлення гіперваскуляризації СМ, властивої хворим на ангіолейоміосаркому (АЛМС), ендометріальну стромальну саркому (ЕСС) і карциносаркому матки (КСМ). Для хворих на лейоміосаркому (ЛСМ) і ендометріальний стромальний міоз (ЕСМ) більш притаманним є стан гіповаскуляризації. У хворих на АЛМС матки у порівнянні з ЛМС метастазування відбувається втричі частіше. АЛМС призводить до 80 % летальності у перші 3 роки незалежно від застосованих методів лікування (ХЛ, ХЛ + ПТ, ХЛ + ПХТ, ХЛ + ПТ + ПХТ). У хворих на ЕСС матки виникнення метастазів відбувається у кожної другої жінки у перші 3 роки. У разі ЕСМ метастази не виникають у той же період часу. Висока летальність хворих на ЕСС матки (48,6 %) відбувається у перші 3 роки незалежно від застосованих методів лікування (ХЛ, ХЛ + ПТ, ХЛ + ПХТ, ХЛ + ПТ + ПХТ). У хворих на КСМ протягом перших 3-х років розвиваються метастази у 80,8 % випадків з аналогічною летальністю (80,8 %) незалежно від застосованих методів лікування (ХЛ, ХЛ + ПТ, ХЛ + ПХТ, ХЛ + ПТ + ПХТ). Природна резистентність АЛМС, ЕСС і КСМ до впливу хіміопрепаратів і опромінення доводить вкрай

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Микита Мирослав Васильович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"