Теоретично обгрунтовано положення про становлення та розвиток сербської, хорватської, боснійської та чорногорської мов як літературних мов штокавської діасистеми в широких хронологічних межах (від початків писемності до сучасного стану) з урахуванням особливостей їх мовної структури. Системно досліджено головні закономірності функціонування цих мов. Змодельовано мовну ситуацію в межах кожної з мов діасистеми та в усій діасистемі. З'ясовано передумови існування сербсько-хорватської мови як дво- та чотириваріантної мови, мовно-соціальних й історичних причин її поділу на чотири мовні стандарти. Вивчено особливості та тенденції нормування сербського, хорватського, боснійського та чорногорського стандартів. Ураховано їх відмінності в реалізації фактів на різних мовних рівнях. Виявлено головні позамовні, соціолінгвальні та мовні чинники, що сприяли кодифікації зазначених стандартів. Умотивовано необхідність їх виділення як окремих соціально-функціональних складових цієї діасистеми.

• Васильєва Людмила Павлівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"