На підставі методологічного аналізу теорій пізнання, розроблених у межах філософії науки та які трансформувалися у XX ст., обгрунтовано, що наукові теорії не є лише описом чи формулюванням об'єктивно існуючих законів. Вони виявляють творчі характеристики суб'єкта пізнання, самовизначеного персональним усвідомленням конкретних наукових проблем, сформульованих у межах наукової парадигми та у соціокультурному контексті. Наведено характеристику основних моделей пізнання, однією з яких є модель, згідно з якою людина може досліджувати та перетворювати світ, керуючись власними цілями та потребами, а також модель наукового пізнання, яка підтверджує, що у взаємозв'язку "суб'єкт наукового пізнання - мова науки" реалізується не гносеологічне, а методологічне відношення людини до дійсності. Виявлено, що методологічні рефлексії наукового пізнання відповідають змістовому, а не формальному виокремленню гносеологічного аспекту наукового аналізу від методологічного. На підставі аналізу трансформації поняття "суб'єкт пізнання" виявлено, що у ході дослідження глобального еволюційного об'єкта "всесвіт" суб'єкт є вже не як абсолютно суверенний, різко відмежований від цього об'єкта, а його підсистемою. Об'єкт стає умовою існування самого суб'єкта. У сучасному пізнанні глобальних об'єктів ця теза одержала назву - "принцип інтроспективності". Усвідомлення людиномірних чинників у розумінні наукового пізнання є засадою епістеміологічної концепції доповнення об'єктивного факту смисловими значеннями, що реалізуються у формі тези про теоретичну завантаженість фактів. Здійснено критичний аналіз спроб

• Погорєлова Ольга Олександрівна (1992–) (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"