Розглянуто українську національну музичну мову, музично-семіотичну систему та феномен музично-історичного процесу. Узагальнено теоретичні розробки з проблематики комунікативних властивостей музики. Показано важливість урахування національної своєрідності у становленні музично-семіотичних систем, формуванні семантики знаку, адекватного розуміння тексту. Простежено генезу української національної музичної мови в контексті діалогу культур від початкових етапів музичного семіозу до сьогодення. Вивчено специфіку музично-семіотичних процесів у жанрі церковної музики, творчості М.В.Лисенка, композиторів галицької композиторської школи. Значну увагу приділено сучасним музично-семіотичним процесам, що мали прояв в першій третині XX ст., зазнали специфічних мутацій у часи тоталітаризму (1930 - 1960-і рр.), оригінально проявилися в контексті постмодернізму (1960 - 1990 -ті рр.). Семіотичний аспект дослідження музично-історичного процесу дозволяє по-новому оцінити роль українських композиторів-класиків (М.Лисенка, Л.Ревуцького, Б.Лятошинського), творчість визначних сучасних авторів (Є.Станковича, М.Скорика, В.Сильвестрова, Л.Грабовського).

• Козаренко Олександр Володимирович (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"