Досліджено шляхи формування, становлення, національного самоусвідомлення та діяльність інтелігенції. Даний процес пройшов у два етапи: перший - від початку XX ст. до 1944 р., коли українці мешкали на своїй історичній батьківщині, другий - з 1945 р. до кінця сторіччя, коли після переселення частини українців з Холмщини і Підляшшя до УРСР у їх середовищі виховувалася та формувалася інтелігенція молодої генерації. Розглянуто політику владних структур Росії та Польщі у національному питанні, діяльність українських національно-культурних організацій та місце в них інтелігенції, яка в умовах заборони українських політичних, культурно-освітніх і релігійних організацій намагалася розвивати український національний рух на цих землях, а також процеси адаптації переселенців до політичної системи в СРСР, виховання інтелігенції нового покоління та її внесок у розбудову Української держави. Запропоновано кількісний та якісний параметри інтелігентського прошарку, фактори впливу на його формування і національне самоусвідомлення. Проаналізовано внесок окремих осіб у розвиток культурно-освітньої, релігійної та економічної сфер на історичній батьківщині, сучасної української науки, економіки, освіти, медицини, культури і мистецтва.

• Горний Михайло Михайлович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"