В ономасіологічному, ареальному й етимологічному аспектах досліджено фразеологію українських народних говорів, зафіксовану в літературних джерелах протягом ХVІІ - ХХ ст. Проаналізовано понад 1700 українських фразеологізмів. Предметом ономасіологічного аналізу, в результаті якого виявлено закономірності фразеотвірних процесів на рівні структурно-семантичних і мотиваційних моделей, стали найпродуктивніші фразеосемантичні групи: "Розумова характеристика", "Знання", "Зовнішній вигляд", "Соціальна характеристика", "Час", "Покарання", в яких виявлено 218 моделей різного типу. Отримано результати, які дозволили реконструювати важливі фрагменти мовної картини світу українців. Описано різноманітні види варіантності та визначено її роль у розвитку фразеологічної системи українських говорів. В ареальному конспекті проаналізовано 71 структурно-семантичну модель із застосуванням оригінальної авторської методики. Структурно-семантичні моделі розглянуто в українському діалектному континуумі та в слов'янському мегаконтинуумі (з використанням матеріалів усіх слов'янських мов). Отримано важливі результати, які стосуються ареального поширення моделей, їх архаїчності/інноваційності, генетичного/типологічного характеру ізоглос. Виявлено та проаналізовано різні типи міжмовних контактів, їх роль у формуванні фразеології українських говорів. Опрацьовано методику етимологічного аналізу фразеології та запропоновано нові етимологічні трактування для 30 фразеологізмів.

• Івченко Анатолій Олександрович (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"