Проаналізовано неофольклорний напрямок розвитку українського музичного театру кінця XX - початку XXI ст. Вперше проведено комплексне дослідження фольк-опери Є.Станковича "Цвіт папороті" в аспекті цілісності її словесно-музичного та сценічно-виконавського змісту. Розкрито сутність поняття оперний неофольклоризм й охарактеризовано його індивідуально-стилістичні музичні вияви у творчості композитора. Виявлено та охарактеризовано основні жанрові ознаки "Цвіту папороті" Є.Станковича як особливого, новаторського та етапного для свого часу мистецького явища. Встановлено стильову логіку формування національного варіанта неофольклористичного напрямку в сучасній українській музиці. Проведено змістовні історичні паралелі з музичними театром Б.Бартока, І.Стравінського, К. Орфа, М.Равеля, Л.Яначека. Встановлено нерозривний зв'язок фольк-опери з національною музично-театральною традицією М.Лисенка, М.Леонтовича, Б.Лятошинського. Визначено якісні стильові ознаки оперного неофольклоризму Є.Станковича, що утверджується шляхом використання комплексних поліжанрових технологій сценічної театральної форми.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"