Досліджено особливості семантики української церковно-релігійної лексики у художньому мовленні з використанням матеріалу української художньої прози XX ст. Значну увагу приділено закономірностям адаптації у художньому стилі найменувань з церковно-релігійної сфери за умов колишнього державного табуювання релігійної культури в Україні. Доведено, що церковно-релігійна лексика, незважаючи на потужний вплив певних екстралінгвальних чинників, активно функціонувала, збагачуючи художнє мовлення виражальними засобами. Проаналізовано співвідношення традиційних і нетрадиційних актуалізацій церковно-релігійних лексем. Традиційні звичайно зберігають поняттєво-емоційне ядро лексем, як і частина нетрадиційних, що можуть набувати нових асоціативно-позитивних відтінків; інноваційні процеси взаємопов'язані з актуалізацією периферійних негативних сем, які нейтралізують сакральний характер аналізованої групи лексики та частіше виконують пародійно-сатиричну функцію.

• Ковтун Анатолій Анатолійович (фізичне виховання та спорт)
• Ковтун Альбіна Анатоліївна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"