Здійснено історичний аналіз становлення та розвитку народонаселення. Парадигма історичної характеристики цього розвитку майже завжди була пов'язана з кількісними перемінами. За цього народонаселення сприймалося як готова субстанція, без визначення значимості процесу антропогенези. Проаналізовано найдавніші письмові джерела у аспекті відтворення стародавнього населення. Обгрунтовано значимість спеціальної атрибуції історичного матеріалу для його палеодемостатистичного вивчення. Показано, що головною умовою і критерієм формування палеодемостатистичної вибірки є входження її як єдиного цілого до певного соціуму чи археологічної культури. Пояснено значимості статево-вікових диспропорцій, що прослідковувались за палеодемостатичними, етнографічними, історичними даними, і не могли бути пояснені, базуючись на концепції гомеостатичного регулювання населення чи з урахуванням тільки кількісних його показників у відриві від стану демоекономіки. Запропоновано моделі стабільного населення (з постійним темпом росту) з використанням палеодемостатичних матеріалів для найдавніших історичних періодів. Зазначено щодо можливості використання тільки моделі стаціонарного населення (без приросту). Здійснено конкретизацію історичної схеми світового демопроцесу. Запропоновано до цієї схеми включати як головні перемінні демоекономічні фактори ресурсний потенціал, суттю якого є стан природного середовища, якісні та кількісні характеристики народонаселення та матеріальної частини виробничих сил.

• Кислий Олександр Євгенович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"