Досліджено становлення та розвиток перекладознавства в Україні протягом XX ст. Узагальнено внесок вітчизняних перекладознавців у творення теорії, критики, історії та дидактики перекладу як окремих наукових і навчальних дисциплін. З'ясовано, що удосконалення перекладознавчого аналізу найбільше сприяло становленню та розвитку перекладознавства в Україні. Виділено й охарактеризовано основні періоди розвитку перекладознавства XX ст., для кожного з яких визначено специфіку тематики та методології досліджень. Зроблено висновок, що перекладознавство розвивалось як єдина наукова школа, оскільки єдиним був і загальнолітературний процес. Визначено особливості українського перекладознавства у контексті всесоюзної школи у другій половині XX ст. Розглянуто перекладознавчі концепції І.Я.Франка, М.К.Зерова, О.М.Фінкеля, М.Т.Рильського. Проаналізовано внесок В.М.Державина, Р.П.Зорівчак, С.П.Ковганюка, В.В.Коптілова, Г.П.Кочура, О.Л.Кундзіча, Г.Й.Майфета, М.О.Новикової, О.І.Чередниченка та інших перекладознавців у контексті загального розвитку українського перекладознавства.

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Шмігер Тарас Володимирович (1980–) (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"