Розкрито основні антропологічні засади філософсько-богословської спадщини Кароля Войтили (Папи Івана Павла II), особливості його філософських поглядів, висвітлено багату творчу спадщину мислителя через призму філософської антропології. Адекватна антропологія Кароля Войтили синтезує методологічні засади й осовні ідеї персоналізму, томізму, феноменології та богослов'я. Запропоновано цілісне бачення людської сутності завдяки аналізу соціального, біологічного, духовного, релігійного, морального, діяльнісного аспектів буття людини. Людина є основою філософування Кароля Войтили. Звернення до її духовності, релігійності та моральності, що є основою філософсько-богословського вчення мислителя виявило інструменталістське розуміння іншого, відсутність належних умов для становлення особи, проблему дисгармонії її внутрішнього світу та навколишньої дійсності, зокрема, домінування у соціумі матеріальних цінностей. Людина - істота релігійна, а етика імплікує релігію. Як і томісти, Кароль Войтила говорить про необхідність гармонії релігійної віри та розуму, що мала б будувати особу та бути видимою у суспільному розвитку.

• Кохановська Марія Григорівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"