Проаналізовано організаційну структуру та правовий статус Галицької (з 1539 р. - Львівської) єпархії від її заснування в середині ХІІ ст. до кінця XVIII ст. - на початку австрійських секуляризаційних реформ у Галичині та ліквідації російською владою унії на Поділлі. Висвітлено взаємозв'язок між тогочасною українською (руською) культурою та східною церквою (православною, з 1700 р. - унійною), розкрито їх взаємодію у середньовіччі та ранньомодерний період у контексті формування української етнічної території в її регіональних виявах, а також маркування західної та частково південної межі розселення української етноконфесійної спільноти на основі джерельної бази, сучасного наукового інструментарію та міждисциплінарного підходу. Встановлено, що єдиний географічний простір Галицької (Львівської) єпархії, домінуюча києво-християнська (літургійна) традиція, спільний слов'янсько-візантійський обряд, усталена еклезіальна пам'ять про історію та подібна "ментальна географія" в сукупності творили елементи тяглості. Доведено, що за умов конфесійних, політичних і станових поділів церковні структури - від владної резиденції до парафії мали вирішальну роль у збереженні єдності української культури в Галичині та Поділлі, в окремі періоди - Брацлавщини, Південної Київщини та Русо-Влахії, до формування протонаціональної самосвідомості сучасних українців, молдаван і руминів.

Проанализированы организационная структура и правовой статус Галицкой (с 1539 г. - Львовской) епархии от её основания в середине ХІІ ст. до конца XVIII ст. - начало австрийских секуляризационных реформ в Галиции и ликвидации русской властью унии на Подолье. Освещена взаимосвязь между украинской (русской) культурой и восточной церковью (православной, с 1700 г. - унийной), раскрыто их взаимодействие в средневековье и раннемодерный период в контексте формирования украинской этнической территории в её региональных проявлениях, а также маркирования западной и частично южной границы расселения украинского этноконфессионного сообщества на основе архивной базы, современного научного инструментария и междисциплинарного подхода. Установлено, что единое географическое пространство Галицкой (Львовской) епархии, доминирующая киево-христианская (литургийная) традиция, общий славянско-византийский обряд, упроченная эклезиальная память об истории и подобной "ментальной географии" в совокупности создавали элементы тяглости. Доказано, что в условиях конфессионных, политических и становых делений церковные структуры - от властной резиденции к парафии играли решающую роль в сохранении единства украинской культуры в Галиции и Подолье, в отдельные периоды - Брацлавского, Южного Киевского региона и Русо-Влахии, до формирования протонационального самосознания современных украинцев, молдаван и румынов.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"