Вперше для українського літературознавства введено в обіг поняття нон-фініто, обгрунтовано та систематизовано його художні прийоми. Проаналізовано літературну спадщину Лесі Українки у світлі цієї теорії. Сформульовано тлумачення нон-фініто як естетичної категорії, що реалізується в спеціальному типі художнього світосприйняття. Визначено парадигму роботи над творами, характерну для Лесі Українки. Здійснено класифікацію незавершених творів і різновидів фіналу у драматичних творах Лесі Українки, запропоновано концепцію "етапності" творчого процесу письменниці. Проаналізовано драму "Осіння казка" як ключової для еволюції творчості письменниці, виявлено численні засоби реалізації естетики нон-фініто у конкретних творах.

• Вісич Олександра Андріївна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"