Розглянуто лінгвостилістичні та структурно-композиційні особливості англомовного літературного анекдоту. З'ясовано жанрові кореляції анекдоту з текстами малої епічної форми, визначено його концептуальну природу. Змодельовано дискурсну структуру з подальшим обгрунтуванням методики вивчення мовної об'єктивації іронічного ефекту в анекдоті, розкрито функціональну сторону пуанта й описано структурно-семантичний діапазон ефекту ошуканого очікування. Доведено, що абсолютна антропоцентрична природа анекдоту є найадекватнішою мовною основою для створення мовленнєвого портрета особистості. Англомовний літературний анекдот є оцінним, модальним завдяки наявності в ньому емоційно-смислової домінанти. Центральне місце в ньому посідають автор і персонаж. Описано інваріантний тип анекдоту як канонічну основу, на якій нарощуються групи сюжетів, виходячи з конкретної ситуації. Зазначено, що для анекдоту характерна узагальнена типова модель тексту, його структурна стандартизованість, що дає підстави розглядати інваріантну модель як текстову парадигму, а кожний окремий дискурс як складову цієї парадигми.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"